Ірина затіяла ремонт, попересувала всі меблі, окрім величезної шафи. Ну ніяк не піддавалася вона їй. – Фух, ну і Бог з тобою! Стій! Син приїде пересуне! – подумала вона. Іра набрала цілий мішок старих речей із шафи і потягла на смітник. Біля контейнерів на землі сидів чоловік. Оброслий весь, брудний. Іра скоса глянула на нього. – А я не завжди такий був, – раптом заговорив він

Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. – виправдовувалася Світлана. – Нічого страшного, я ось вам курочку домашню привезла, тут в банках варення і трохи овочів домашніх. – А ти мамо наскільки до нас приїхала? – запитала дочка. – Світланка, завтра ж поїду – з сумом відповіла Валентина