Категорія: Історії
Все село гуляла на весіллі Мироненків. Оленка в білій сукні, Віктор у своєму темно-синьому костюмі з величезною білою півонією!.. Красень, а не жених! А потім настали будні. І начебто налагоджуватися все стало. Але баба Нюра все одно за внука переживала. Правнуків бабуся чекала, а дітей все не було! І раптом сталося те, чого від Оленки не очікувала навіть баба Нюра
Світлана та Андрій одружилися і як всі молодята були щасливі. Жили вони скромно в старенькому будиночку. Жили вони дружно, тільки коли їх відвідували родичі, траплялися у них сварки. – А що це у вас суп вчорашній тут? Ти цим Андрія годувати будеш? – питала мама Андрія Світлану. – Так, він ще цілком хороший, та салат у нас ще на обід, – виправдовувалася молода дружина.
– Я візьму до себе в клас вашу дівчинку, якщо ви не проти, – сказала вчителька, яка почула розмову моєї мами, завуча і ще однієї вчительки. Та вчителька, в клас якої мама намагалася мене влаштувати, брати категорично мене не хотіла. – Так вона ж у вас двієчницею буде, читати не вміє. – Ось такий був у неї аргумент. – А де це бачено, щоб в “А” класі були двієчники?
Танька була найбільшою дівчинкою в класі, тому завжди комплексувала. Однак за добрий характер, чуйність і скромність її любили однокласники. Те, що вона ніколи не вийде заміж, Танька усвідомила рано. Коли вік став підходити до тридцяти, Танька твердо вирішила спробувати завагітніти. Не хотіла вона залишатися і без чоловіка, і без дітей.
Заміж Олена вийшла в 18 років. Олег в школі за нею хвостом ходив. Після випускного він і зробив їй пропозицію. Весілля робити не стали. Розписалися. Мати Олега будинок продала, і переїхали вони в інше село. Якось Олена сиділа на кухні і плакала. Тут двері відчинилися і зайшла свекруха. Олена підняла заплакані очі. – Що ж сталося у вас, що ти так плачеш?
Рита збиралася на весілля сестри. – Світлано, ще десять хвилин і ми будемо готові! – сказала Рита, бігаючи по квартирі. – Слухай, – підійшла до неї сестра. – Тут така справа. Ми не чекали на дядька Василя. Він і не планував бути, але от приїхав. І ще й з дружиною. Розумієш, ви не їдете з нами, – раптом сказала Світлана. Рита застигла від здивування
– Привіт, дідусю! – Анатолій поклав рюкзак на поріг. – Привіт, Толік, – посміхнувся дід і почав обіймати онука. – А ти чому до нас серед тижня? – У відпустці я, діду, – Онук вмостився на старий диван. – Я у вас тут поживу тижнів зо два, добре? – Живи скільки захочеш! А що ти без нареченої своєї, – здивувався дід Іван. – Та ну її… – Толік скривився. – Ми з нею, того… Розлучилися днями. Раптом з вулиці у відчинене вікно почувся гучний дівочий голос
– Батьки вирішили подарувати нам дачу, – радісно повідомила Наталка. – Чудово! Ми її продамо і купимо машину, – відреагував Михайло. – Не будемо ми її продавати, – ображено відповіла Наталка. – Ну тоді сама там і працюй, я навіть близько до неї не підійду! – вигукнув Михайло. Наталя пішла до кімнати. Їй не хотілося з чоловіком ні сперечатися, ні сваритися. Але за півгодини Михайло сам до неї прийшов, став підозріло ніжним та лагідним
