День: 08.02.2025
Ірина затіяла ремонт, попересувала всі меблі, окрім величезної шафи. Ну ніяк не піддавалася вона їй. – Фух, ну і Бог з тобою! Стій! Син приїде пересуне! – подумала вона. Іра набрала цілий мішок старих речей із шафи і потягла на смітник. Біля контейнерів на землі сидів чоловік. Оброслий весь, брудний. Іра скоса глянула на нього. – А я не завжди такий був, – раптом заговорив він
Валентина Іванівна почала обіймати дочку. – Привіт мамо, вибач, що не зустріли. – виправдовувалася Світлана. – Нічого страшного, я ось вам курочку домашню привезла, тут в банках варення і трохи овочів домашніх. – А ти мамо наскільки до нас приїхала? – запитала дочка. – Світланка, завтра ж поїду – з сумом відповіла Валентина
– Навіщо тобі витрачатися? – говорила мамі Ірини, Олькина мама. – Беріть на свято Олькине торішнє плаття, вона з нього виросла вже. Поява Ірини на святі в школі справила на всіх враження. Плаття Ольки сиділо на Ірині навіть краще, ніж на власниці минулого року. – Увага, – раптом вигукнула Олька. – Пропоную провести конкурс. Номінація одна – “обноски”. І виграє Ірина
Оля їхала додому із заробітків. Поїзд заколисував. Весь вагон спав, та Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як її зустрінуть вдома. В голові крутилися спогади. Хіба багато вона в житті хотіла? Хотіла щастя і жити безбідно. Та вийшло зовсім навпаки
– Іди, Аня додому! Ти заміж вийшла – все, до нас більше не приходь! – сказала рідна мати, коли дочка прийшла до неї плакатися на життя
Матвій грав на скрипці у переході. Катя стояла осторонь і слухала, слухала. З Матвієм вони познайомились 2 дні тому. Було видно, що він старається для неї, вкладає всю душу в музику. – Матвію, привіт! Вчора тебе не було тут, все нормально? – Привіт Катю! Таа, тут така справа. Мені дуже потрібні гроші
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами? – Так що ж я тебе Марійка кожен раз просити буду. – А щось я сина вашого давно не бачила, – запитала сусідка. – Так я його сама давно не бачила – ледве стримуючи сльози, відповіла Віра
– Тобі б в кіно зніматися, Юля. А ти курми тут торгуєш з нами, – говорили дівчині, повні продавчині зі стажем
