День: 03.02.2025
Того ж дня до Антоніни підійшов Олексій і покликав на зустріч. – Я, напевно, не зможу… – здивовано сказала вона. – Ходімо! Просто приємно поведемо час, поговоримо! – наполягав той. Дівчина таки погодилася. Побачення почалося добре. Вони з Олексієм гуляли, мило спілкувалися, Тоня щиро сміялася. Аж раптом він захотів зайти в ресторан.. Та Олексій не знав про одну Тоніну таємницю
– Привіт, мамо, – Уляна таки набрала номер. – Ну, нарешті, подзвонила! – буркнула мати в слухавку. – Мені тут тітка Ніна дзвонила. У неї син, Вася, буде вступати в коледж, тому вони приїдуть завтра, поживуть у тебе трохи! – Я ж просила попереджати мене заздалегідь! – Ой, ти вічно зайнята, а вони вже квитки купили. Завтра зустрінеш о 5-й вечора на вокзалі! – Я працюю до 5-ї… Мамо, я не готова приймати гостей! Та ввечері біля під’їзду Уляну чекав сюрприз
Віка стояла біля вікна в переповненому автобусі, намагаючись ухилитися від натиску великої дамської сумки, яка впивався гострим кутом прямо в бік. – Дівчино! – не витримала Вікторія. – Так приберіть нарешті сумку! Боляче! – Куди я її приберу ?! Тут повернутися неможливо! А якщо не подобається, то їдьте на таксі! Нарешті автобус зупинився на потрібній зупинці і відчинилися двері.
Олеся щось варила на кухні, одночасно прасувала білизну і періодично перевіряла, як там Настя зі своїми ляльками, коли в двері подзвонили. – Ви не думайте, що мене до вас підіслав Ігор. Він нічого не знає, – почала з порога красива і доглянута дівчина. – Я прийшла сама, тому що не можу так більше. Олеся ошелешено мовчала.
Василь прийшов після роботи і пройшов в брудних черевиках на кухню, де вечеряли Віра з дочкою Оксаною. – Вєрка, я тут … – Ти чому на кухні в брудному взутті? Я тільки що підлогу помила, – тихим, але твердим голосом запитала Віра. – Я тільки запитати … – Я задала питання! – трохи голосніше, виділяючи кожне слово, сказала Віра. – Я не буду виконувати більше твої примхи. Тому сьогодні зварила макарони з сосисками, а не фаршировані кабачки. – Та як ти смієш? – вийшов з себе чоловік.
Після весілля Марія поїхала жити до чоловіка в місто. Петро був дуже турботливим. Не забував дарувати дружині подарунки, водити в кафе. Аж раптом Марія почала помічати, що чоловік все частіше затримується на роботі.. А одного дня Петро заявив: – Увечері, я заїду за тобою, потрібно серйозно поговорити.. – Значить все правда, – плакала Марія. – Він скаже, що йде до іншої… Та її чекала несподіванка
– А що це в тебе їсти не наварено? Чоловік з роботи прийде, а у тебе і нагодувати нічим? – запитала у Марічки її бабуся, розв’язуючи хустку в коридорі. Марічка дуже здивувалася, розглядаючи жінку, яку бачила тільки на старих фото, але відповіла: – Як не наварено? Ось, бабусю, борщ на плиті, а чоловіка в мене то нема… – А куртка чия висить руда? Не Олексія? Марічка здивовано глянула на одяг
Таня з Миколою познайомилися прямо на роботі. Він залицявся красиво. Квіти, сюрпризики, подарунки… Через півроку вони зіграли весілля. Через рік з’явився первісток, синочок Ромка. Таня і не помітила, як чоловік став віддалятися. Одного разу він не прийшов з роботи. Пізно ввечері пролунав дзвінок: – Не чекай мене. Завтра все поясню.
